Брехня, рейдерство, популізм. Політичний портрет Миколи Катеринчука. Микола Катеринчук: біографія та досьє Міжнародна політична діяльність

Микола Дмитрович Катеринчук(Рук. Микола Дмитрович Катеринчук; народився 19 листопада 1967 року в селі Луговому Тальменського району Алтайського краю) – український юрист та політичний діяч. Лідер руху "Європейська платформа для України" та партії "Європейська партія України" (з 2006).

Освіта

Закінчив юридичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка (1993). Кандидат юридичних наук (2001).

Кар'єра

У 1984-1985 – учень слюсаря-збирача радіоапаратури, регулювальник радіоапаратури на заводі «Імпульс» у Черкасах.
У 1985-1987 роках служив у прикордонних військах КДБ СРСР. Службу проходив у Керкінському прикордонному загоні в Туркменії на кордоні з Афганістаном, у тому числі у складі мотоманевреної групи, що діяла на афганській території.
У 1992-1995 – юрисконсульт банку «Інко» (Київ).
У 1995-2002 - генеральний директор заснованої ним у Києві адвокатської компанії "Моор і Кросондович".
У 2002-2006 рр. - народний депутат Верховної ради четвертого скликання (від виборчого округу № 13 Вінницької області). Член фракції "Наша Україна", заступник голови Комітету з питань правової політики.
2004 року відповідав за юридичні питання під час президентської виборчої кампанії Віктора Ющенка. Представляв інтереси Ющенка під час розгляду у Верховному суді позову щодо визнання недійсними результатів другого туру виборів президента України.
У березні – вересні 2005 року – перший заступник голови Державної податкової адміністрації України.
З 2006 року – народний депутат України п'ятого скликання (від блоку «Наша Україна», номер 8 у списку). Член фракції блоку "Наша Україна", перший заступник голови Комітету з питань економічної політики.

Був членом партії Народна спілка «Наша Україна» (НСНУ). 13 листопада 2006 року заявив про вихід із партії НСНУ, залишившись у складі парламентської фракції блоку «Наша Україна». Це рішення було пов'язане зі скандалом щодо реєстрації найближчими працівниками депутата Європейської партії України, тоді як він сам був членом ради НСНУ та головою політвиконкому НСНУ.

15 грудня 2006 року оголосив про створення громадсько-політичного руху "Європейська платформа для України".

Весною 2007 року підтримав розпуск Верховної ради та оголошення позачергових виборів. Європейська партія України увійшла до виборчого блоку «Наша Україна – Народна самооборона».

У грудні 2013 року проголосив себе революційним комендантом Києва. Представники опозиційних партій зазначили, що не погоджували кандидатуру Катеринчука на цю посаду.

2 квітня 2014 року ЗМІ повідомили, що за списками «Європейської партії» Миколи Катеринчука під час виборів до Київради підуть люди з команди колишнього міського голови Києва Леоніда Черновецького.

Погляди

Виступає за європейську інтеграцію України, включаючи вступ до НАТО. На його думку,

є два шляхи до Європи. Перший – ЄС не вимагає від країни, яка бажає увійти до складу цієї організації, стати членом НАТО. Другий шлях - завдяки вступу до НАТО Україна могла б значно прискорити входження до ЄС, оскільки згідно зі стандартами НАТО в країні-претендентці попередньо мають бути проведені демократичні реформи (політична, економічна, соціальна, судова тощо). Окрім того, на ці реформи ще дають гроші. Це прискорило б вступ України до ЄС. Якщо ми відмовляємося від допомоги, маємо знайти власні ресурси та можливості. І перестати сперечатися, наскільки вигідно-невигідно вступ України до НАТО та ЄС для Росії. Усі рішення обох міжнародних організаціях приймаються колегіально. Достатньо одного голосу проти – рішення не приймається. Якби Україна вступила туди, стала б серйозним лобістом інтересів Росії.

Нагороди

Нагороджений орденом "За заслуги" 3-го ступеня (2007).

Уродженець Сибіру закінчив юридичний факультет, створив свою партію, був депутатом кількох каденцій, балотувався у мери Києва. На майбутніх президентських виборах Микола Катеринчук увійшов до команди Анатолія Гриценка.

Микола Дмитрович Катеринчук народився 19 листопада 1967 року у Сибіру у с. Лугове Алтайського краю.

сім'я

Батьки

Батько - уродженець Вінниці, був призваний до армії на Алтай. Відслуживши, вступив до технікуму, де й познайомився з Тамарою Моор. Сім'ю поволзьких німців, з якої була дівчина, Сталін у 1941 депортував до Сибіру.

Після народження сина Катеринчуки переїхали спочатку до Сухумі, а потім до Черкаської області.

Дружина

Свою майбутню дружину Анастасію Микола Катеринчук зустрів у студентському дискоклубі.Щоправда, хлопець прийшов туди не розважатись, а підробляти охоронцем. Дівчина молодій людині сподобалася, і він запропонував їй зайнятися армрестлінгом.

Охоронець Анастасію тоді не вразив. По-перше, у силовому єдиноборстві він програв, а по-друге, їй подобалися романтичні хлопці. Миколі довелося докласти чимало зусиль, аби залучити прихильність студентки. Зрештою, Анастасія вийшла за нього заміж.

Набагато пізніше, у 2007 році, він включений до ТОП-10 чоловічих секс-символів України.

Діти

Зараз у Катеринчуків двоє дітей: син Данило та донька Софія-Ніколь. Хресною дівчинкою є третій президент України Віктор Ющенко.

Освіта

У дитинстві Микола мріяв про романтичні професії льотчика чи моряка. Але ближче до випуску зі школи він вирішив стати адвокатом. Закінчивши Черкаську середню школу №15, Катеринчук вирушає вступати на юридичний факультет Київського університетуПроте пройти за конкурсом до ВНЗ не вдалося. Через рік хлопець робить другу спробу, але також невдало.

Вступити на обрану спеціальність йому вдалося лише з третього разу, повернувшись із армії.

У 1993 році Микола Катеринчук нарешті отримує диплом юриста.У 2001 році він захищає дисертацію та стає кандидатом юридичних наук.

Кар'єра

Своє трудове життя майбутній політик розпочинає 1984 року на Черкаському заводі «Імпульс». Тут він працює учнем слюсаря-збирача радіоапаратури. На підприємство Микола влаштовується після невдалого вступу до університету.

За рік молодого робітника призвали до армії. Службу Микола Катеринчук проходив у Туркменії на кордоні з Афганістаном. Три з половиною місяці йому довелося провести на території суміжної держави, де СРСР тоді вів війну.

1992 року, ще навчаючись в університеті, студент вступає на роботу до українсько-американської фірми «Саміт-Юкреїн». З 1993 року юрист-початківець працює консультантом з правових питань у банку «Інко». Два роки юридичної практики переконали Миколу у необхідності організації власного бізнесу

1995 року зі своїм однокашником Олегом Бойком він відкриває адвокатську фірму «Моор і Кросондович».

Свою назву компанія отримала від дівочих прізвищ засновників: матерів Катеринчука та Бойка.

Микола обійняв посаду генерального директора цього підприємства. Тоді мусувалися чутки, що адвокати фірми допомагали представникам молодого українського бізнесу уникати оподаткування. Сам гендиректор подібні твердження відкидав.

Пропрацювавши в "Моор і Кросондович" до 2002 року, адвокат вирушає у політику.

Політична діяльність

2002 рік. Вибори до парламенту IV скликання. Юрист балотується по одномандатному округу № 13 у Вінницькій області та перемагає. У Раді Микола Катеринчук приєднується до фракції "Наша Україна". Він засідає у комітеті з правових питань.У 2004 році нардеп стає довіреною особою кандидата у Президенти.

У розпал Помаранчевої революції адвокат виступає у Верховному Суді на розгляді справи про визнання незаконним 2-го туру виборів.

Зайнявши найвищу посаду в країні, Віктор Андрійович на знак подяки призначає Катеринчука заступником начальника Державної податкової адміністрації України. Пропрацювавши на цій посаді півроку, юрист подає заяву про відставку.

Свій відхід політик пояснив протиріччями із головою ДПАУ Кірєєвим. За чутками, Катеринчук сам розраховував стати головним податківцем, але президент мав інші пріоритети.

2006 року колишній податківець знову обирається до парламенту. Наразі він проходить за списком пропрезидентського блоку «Наша Україна». Але незабаром нардеп виходить із партії.Цей демарш він пояснив тим, що політсила має реформуватися на користь народу. Але насправді змін не відбувається.

Микола Катеринчук створює власний політичний проект під назвою «Європейська платформа для України», який пізніше трансформувався у «Європейську партію України» (ЄПУ).

Основна мета партії – забезпечити входження країни до Європейського Союзу та НАТО. Депутатський мандат наступної Верховної Ради у 2007 році колишній адвокат отримав, пройшовши за списком НУНС.

2008 року народний обранець балотується у мери Києва. Проте градоначальником столиці не став,набравши у підсумку 4,25% голосів.

На вибори в Раду в 2012 році Микола Дмитрович пішов 10 років тому Вінницьким одномандатним округом № 13, який став для нього щасливим. Тепер юрист представляв партію «Батьківщина». Він набирає 64% голосів і знову займає крісло у будівлі під куполом.

У наступну каденцію парламенту 2014 року Микола Катеринчук уже не потрапив. Юрист йшов як представник Блоку. На тому ж Вінницькому мажоритарному окрузі він перемогти не зміг.

17 грудня 2018 року лідер ЄПУ заявив про союз із партією «Громадянська платформа» та рухом «Рідна країна» .

Союзники впевнені, що їхній кандидат займе вищий державний пост і зможе вивести країну із кризи.

Суспільна діяльність

Громадянським активістом Микола Катеринчук став ще у студентські роки. Він ініціював створення громадського руху "Зелена допомога". Після аварії на ЧАЕС учасники організації здійснили триденний піший похід до станції з вимогою припинити її експлуатацію.

Під час Революції Гідності Європейська партія України (ЄПУ) однією з перших вийшла на Майдан та вивела своїх прихильників на протести. Лідер партії став революційним комендантом Києва. Він розгорнув блокпости на всіх дорогах, що ведуть до столиці. організував патрулювання вулиць.

Після початку анексії Криму Микола Дмитрович їздив на півострів, зустрічався з людьми та військовослужбовцями ЗСУ з метою оцінки поточної ситуації.

З початком військових дій на Донбасі колишній воїн-афганець надавав волонтерську допомогу батальйону «Айдар», в якому воювали його побратими по службі в Афганістані. Микола Катеринчук передав на фронт 18 тонн продовольства та відремонтований БТР.

ЄПУ було розроблено та впроваджено програму реабілітації воїнів АТО у Литві. Спеціально для лікування бійців було відремонтовано військовий шпиталь «Лісова галявина».

Під час свого депутатства Микола Катеринчук здійснював програму "Народний адвокат".Відповідно до неї правознавці безкоштовно надавали юридичну допомогу мешканцям 8 регіонів України. Адвокати допомагали складати скарги до судів, звернення до органів влади, давали усні та письмові консультації з правових питань.

Публічно заявив, що Микола Катеринчук – просто технічний кандидат. Юрист заперечив це твердження у суді та виграв процес.

Мером столиці адвокат тоді не став, але його партія провела до Київради п'ятьох людей.

Декларація

У декларації за 2013 рік, поданій головою ЄПУ, ще народним депутатом зазначено наступне: квартира площею 81,4 кв. м, земельна ділянка 1200 кв. м. та гараж. З транспортних засобів у юриста зафіксовано автомобіль Lexus LX 470 та катер "Амур". Загальний доход сім'ї Катеринчуків становив 498 277 грн.

Більш актуальних даних у відкритих джерелах немає.

Народився 19 листопада 1967 року в селищі Лугове на Алтаї. Здобув юридичну освіту у Київському національному університеті ім. Т.Шевченка. Кандидат юридичних наук.

1992-1995 - Юрисконсульт у банку "Інко".
1995-2002 - Гендиректор ТОВ "Адвокатська компанія "Моор та Кросондович".
2002 року, будучи безпартійним, вперше став народним депутатом України. Увійшов до складу фракції "Наша Україна". Обіймав посаду заступника голови Комітету ВР з питань правової політики. Брав активну участь у виборчій кампанії опозиційного кандидата у президенти України Віктора Ющенка (очолював юридичний департамент штабу) та у Помаранчевій революції. У складі юридичної команди "помаранчевого" табору заперечував у Верховному Суді України сфальшовані результати другого туру виборів Президента. Після перемоги Віктора Ющенка у виборчих перегонах було призначено на посаду першого заступника голови Державної податкової адміністрації України (за деякими даними, політик розраховував на перше крісло у ДПАУ).
На парламентських виборах-2006 Катеринчук - член "Народного Союзу "Наша Україна" (НСНУ), політради та президії цієї партії - пройшов у Верховну Раду V скликання у першій десятці списку блоку "Наша Україна". Став першим заступником голови Комітету з питань економічної політики .
На посаді заступника голови ДПАУ виступав за проведення податкової амністії, реформування ПДВ як самого корумпованого податку, послаблення податкового преса на будівельні компанії, зміни в законодавстві, які б дозволили вивести зарплати "з тіні", повернення до державної власності двох-трьох десятків великих підприємств, приватизації яких проглядалося відверте порушення закону. Залишив пост через незгоду з політикою свого шефа – Олександра Кірєєва. Вважав, що після подій на Майдані стиль роботи фіскального органу має радикально змінитись, але цього не сталося. Із податкової повернувся до Верховної Ради.

Мільйони в маєток

У листопаді 2006-го Катеринчук заявив, що залишає лави партії НСНУ. Такий радикальний крок загартований і перевірений "нашоукраїнець" пояснив тим, що партія на користь виборців має реформуватися, проте найвище її керівництво, яке підтримує партійна меншість, активно та ефективно протидіє оновленню. Тоді Катеринчук повідомив про бажання та готовність брати участь у створенні нового політичного проекту демократичного спрямування, орієнтованого на "про-помаранчевих" виборців. Серед потенційних своїх союзників бачив голову МВС Юрія Луценка радника Президента Тараса Стецьківа, заступника голови Секретаріату Президента Арсенія Яценюка, колегу-депутата та екс-віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка. У результаті Кириленко очолив "Нашу Україну", Юрій Луценко організував рух "Народна самооборона", Катеринчук спершу створив громадську організацію "Європейська платформа для України", а незабаром – Європейську партію України.
Навесні 2007-го політик з великим ентузіазмом підтримав ініціативу Ющенка щодо розпуску парламенту V скликання та оголошення позачергових виборів. Потім його Європейська партія увійшла до виборчого блоку "Наша Україна – Народна самооборона", а сам Катеринчук отримав 5-е місце у виборчому списку НУНС та пізніше – депутатський мандат.
Після оголошення у 2008 році дострокових виборів мера Києва та депутатів Київради Катеринчук "самовисунувся" на посаду столичного градоначальника, не чекаючи вирішення питання щодо єдиного кандидата від демократичної коаліції. У зв'язку з цією "поспішністю" було звинувачено колегами від опозиції у підіграванні чинному меру Леоніду Черновецькому. Паралельно повів у Київраду блок імені самого себе. Вже під час компанії у деяких ЗМІ пролунали підозри, що виборчу кампанію Катеринчука та його блоку фінансують бізнесмени, зацікавлені у збереженні влади Черновецького та його команди. Сам лідер Європейської партії всі звинувачення та підозри палко відкидав.
Незабаром після оголошення Катеринчуком про свій намір поборотися за крісло мера інший кандидат – титулований боксер та депутат Київради Віталій Кличко – запропонував парламентарію не "розпорошувати" увагу киян. На що Катеринчук парирував: "В принципі, я сумніваюся, що нам потрібен сильний мер. Думаю, нам потрібен розумний мер. Крім того, я теж займався боксом. Різниця лише в тому, що він став професіоналом у боксі, а я став професіоналом у політиці". І заявив, що після перемоги, можливо, запропонує Кличку-старшому місце свого заступника.
У ході кампанії Катеринчук наполягав на негайному ухваленні закону про вибори міського голови Києва у два тури. За його словами, тільки такий захід міг врятувати столицю від другого наступу Черновецького. Однією з піар-фішок політика навесні 2008 року було "розкручування" проекту нового Податкового Кодексу "від Катеринчука".
Згідно з підрахунком голосів, Катеринчук на виборах мера посів п'яте місце, пропустивши далеко вперед переможця Черновецького та двох інших конкурентів – "бютівця" Олександра Турчинова та Віталій Кличка, якому пропонував роль свого заступника. Водночас, Блоку Миколи Катеринчука дісталося п'ять місць у Київраді. І вже на першій сесії законодавчого органу столиці троє членів блоку приєдналися своїми голосами до Блоку Леоніда Черновецького.

сім'я

Одружений. З дружиною Анастасією виховує сина Данила та доньку Софію-Ніколь.

Вибори в міру Києва 2014

У кандидата у мери Києва Миколи Катеринчука у травні 2014 року серйозні фінансові проблеми. Як повідомили одразу кілька джерел у штабі кандидата, фінансування виборчої кампанії Катеринчука сильно урізане і взагалі порушується питання про сходження кандидата з дистанції.

В експертних колах фінансування кампанії Катеринчука пов'язують із Олександром Януковичем. Зокрема, у квітні минулого року в інтерв'ю виданню Обком, Юрій Луценко зазначив, що Катеринчук, який йде кандидатом у Києві, – це не є опозиція, це просто платне шоу адміністрації президента. Можливо, у зв'язку з арештами рахунком сім'ї Януковича у країнах Євросоюзу, зокрема у Швейцарії, а також через невисокі шанси Катеринчука перемогти на виборах спонсор вирішив закрити витратний проект.

Хобі

Захоплюється боксом. У політиці знаходить багато спільного з цим видом спорту, каже: "Головне жодного разу не пропустити удару, оскільки будь-яка помилка може коштувати політичній кар'єрі... Тут важливо бути справжнім бійцем, але боксувати за правилами".

Зліт політичної кар'єри Миколи Катеринчука розпочався у листопаді 2004 року, коли він як довірена особа Віктора Ющенко захищав його інтереси у Верховному Суді України.

Зліт політичної кар'єри Миколи Катеринчука розпочався у листопаді 2004 року, коли він, як довірена особа Віктора Ющенка, захищав його інтереси у Верховному Суді України. Прямі телетрансляції із зали суду перетворили привабливого Катеринчука на одного з популярних «помаранчевих» політиків.

За час, який минуло з того часу, Микола Дмитрович побував першим заступником голови Державної податкової адміністрації, пішов з посади голови політвиконкому «Нашої України» та створив «Європейську партію України». На питання, коли він піде із політики, Катеринчук відповідає: коли Україна стане членом Європейського Союзу. А це, мабуть, буде не скоро.

Амбіції

Микола Катеринчук без тіні збентеження каже, що за п'ять років має намір очолити уряд. «Я хотів би бути прем'єр-міністром, який проведе Україну в ЄС», – ділиться Микола Дмитрович («Кореспондент», 10 листопада 2007 р.).

При цьому Катеринчук стверджує, що для нього важливою є не сама посада: «Головне – це не портфелі, а відповідальна політика, яка працює на інтереси громадян. Але ви маєте право вимагати роздачі портфелів лише тим політикам, яким ви довіряєте. Мені б не хотілося, щоб у агітаційних цілях використовувалися одні люди, а потім за їхньою спиною призначалися за незрозумілою логікою люди, які є політично безвідповідальними» (Forum, 25 жовтня 2007 р.).

Біографія

Народився 19 листопада 1967 року в селі Лугове Тальменського району в Алтайському краї. Своєю Батьківщиною вважає Черкащину, де він провів дитинство і звідки пішов до армії.

Після школи двічі невдало намагався вступити на юридичний факультет Київського університету ім. Шевченка. Трудову діяльність розпочинав учнем слюсаря-складальника радіоапаратури на черкаському заводі «Імпульс». Служив в армії. Службу проходив у Керкінському прикордонному загоні в Туркменії на кордоні з Афганістаном, у тому числі у складі мотоманечасної групи, що діяла на афганській території.

Микола Катеринчук та Юрій Луценко – соратники з політичної боротьби

1993 року закінчив юридичний факультет Київського університету ім. Шевченка. Нині здобуває економічну освіту.

У 1992-1995 роках – співробітник у спільному російсько-американському підприємстві «Саміт-Україна», юрисконсульт АБ «Інко».

У 1995-2002 роках – генеральний директор ТОВ «Адвокатська компанія «Моор та Кросондович». Цю фірму Микола Катеринчук заснував разом зі своїм студентським другом – Олегом Бойком. Назву компанії склали дівочі прізвища їхніх мам.

На виборах 2002 року отримав депутатський мандат у Вінницькому виборчому окрузі №13.

На президентських виборах 2004 року був довіреною особою кандидата на пост глави держави Віктора Ющенка. У листопаді-грудні 2004 року брав участь у розгляді скарги Ющенка у Верховному Суді України.

У березні-вересні 2005 року – перший заступник голови Державної податкової адміністрації України (ДПАУ). Посаду залишив у зв’язку з незгодою політики, яку проводило тодішнє керівництво ДПАУ на чолі з Олександром Кірєєвим.

Микола Дмитрович був головою центрального виконкому НСНУ, членом президії Ради «Народний Союз «Наша Україна».

На парламентських виборах 2006 року обрано народним депутатом за списком блоку «Наша Україна» (№8).

Минулого скликання Верховної Ради був першим заступником голови Комітету з питань економічної політики.

У листопаді 2006 року Микола Катеринчук пішов із посади голови виконкому політичної партії «Народний союз «Наша Україна».

«Я вийшов із партії саме тому, щоб Катеринчука не звинувачували у спробі розколоти партію через його непомірні амбіції бути лідером. Я не хотів бути лідером цієї партії, хотів, щоб там була демократія. Демократична платформа програла у цій партії, тому я пішов із неї. І зараз усі питання, пов'язані із НСНУ, включаючи можливість розколів та перспективи участі у наступних виборах, мене не цікавлять», - так пояснив свою позицію Катеринчук.

У грудні 2006 року оголосив про створення громадсько-політичного руху "Європейська платформа для України".

У 2006 році у «Топ-100» найвпливовіших людей України, яких щороку визначає журнал «Кореспондент», Микола Катеринчук зайняв 77 позицію.

У вересні 2007 року Катеринчук став головою Європейської партії України.

У 2007 році в «Топ-100» журналі «Кореспондент» Катеринчук зайняв 72-ю позицію.

На дострокових парламентських виборах 2007 року Миколу Катеринчука обрано до Верховної Ради за списком блоку «Наша Україна – Народна самооборона» (№5). Микола Дмитрович увійшов до списку за квотою «Народної самооборони».

На дострокових виборах 2008 року балотувався на посаду мера Києва та очолював блок свого імені. Як претендент на посаду столичного голови він отримав підтримку 4,44% виборців. Блок Миколи Катеринчука отримав 5 депутатських мандатів, але свою фракцію у Київраді йому так і не вдалося сформувати. Микола Катеринчук, який відмовився від депутатства у столичній раді на користь Верховної Ради України, те, що сталося, називає своєю помилкою. «Я виходжу на самостійну політичну орбіту, і це мій перший урок», - каже він (Фокус, 20 червня 2008 р.).

Погляди

Микола Катеринчук за:

ухвалення Податкового кодексу;
запровадження податку нерухомість;
запровадження будівельного збору у розмірі 10% вартості будівництва;
відмова від регулювання податкових норм;
реформування податкової міліції та створення на її базі «Департаменту податкових розслідувань»;
ліквідацію ПДВ та податку на прибуток та введення замість них податку з обороту компаній;
поділ бізнесу та політики;
прихід у політику молодих політиків;
те, щоб в Україні була одна державна мова – українська;
створення на базі НУНС єдиної партії;
надання російській мові статусу регіональної;
перенесення будівлі торговельного центру перед НСК «Олімпійський»;
збір підписів серед громадян України на підтримку вступу України до Європейського Союзу та підтримку європейського курсу нашої держави;
виведення зарплати «з тіні»;
проведення капітального ремонту московських доріг;
створення умов для будівництва соціального та доступного житла;
надання вчителям статусу державного службовця;
введення на два роки мораторію на продаж землі у Києві;
надання вуличним та квартальним будинковим комітетам права для контролю будь-якого будівництва на їхній території.

Микола Катеринчук проти:

запровадження імперативного мандата;
домінування невеликої групи людей у партії, що суперечить демократичним принципам;
використання адміністративного ресурсу під час виборів і можливих фальсифікацій за підрахунку голосов.

Микола з дружиною Анастасією та дітьми – сином Данилом
та дочкою Софією-Ніколь. Фото: TabloID

Друзі

Микола Катеринчук каже, що його друзі перебувають поза політикою: «Дружні стосунки у мене лише з людьми, які не задіяні у політичних процесах країни» (Forum, 25 жовтня 2007 р.).

Згідно з результатами опитування, яке провела служба «Социс» у 2007 році, Микола Катеринчук увійшов до десятки чоловічих секс-символів України.

Жінки

Микола Дмитрович має успіх у жінок. Щоправда, уточнює Катеринчук, не всі.

Компромат

У листопаді 2005 року голова антикорупційного комітету «Межа» Тарас Клименко звинуватив Миколу Катеринчука у присвоєнні авторських прав на препарат для підвищення потенції «Еректил», розробленому в науково-дослідному центрі концерну «Стирол» та подальшому продажу патенту за кордон.

За словами Тараса Клименка, на махінаціях із патентом Катеринчук заробив близько 45 мільйонів гривень, а податки з них до скарбниці не надійшли.

Лобування бізнес-інтересів

У ЗМІ активно мусувалася тема лобіювання Миколою Катеринчуком інтересів НВК «Галичина» та до Дрогобицького НПЗ.

Микола Дмитрович каже, що давно вже не має відношення до бізнесу: «Я ділова людина, і я розумію всі закони розвитку бізнесу. Я можу консультувати, я можу давати будь-які поради щодо бізнесу. Єдине, що сам не веду бізнес. Це єдина різниця між бізнесом, і коли ти консультуєш щодо бізнесу» (Бі-Бі-Сі, 19 лютого 2007 р.).

Робота на Черновецького

2008 року під час дострокових виборів до Київради Миколу Катерничука звинувачували у тому, що вся його виборча кампанія ведеться з урахуванням інтересів Леоніда Черновецького. Принаймні міністр внутрішніх справ Юрій Луценко називав Катеринчука "технічним кандидатом". Микола Дмитрович категорично це заперечував. У судовому порядку він заперечив заяву Луценка. Суд став на бік Катеринчука, визнавши, що глава МВС розповсюджував свідомо неправдиві відомості.

Матеріальне становище

За 2007 рік заробило 87,8 тис. грн.

Має квартиру у центрі Києва загальною площею 87 кв.м. Є земельна ділянка 12 соток у селі Проців (Київська область). Володіє автомобілем Lexus 470, 2005 року.

За його словами, зараз їздить службовим автомобілем.

Оточення

Микола Катеринчук товаришує з Юрієм Луценком, В'ячеславом Кириленком, Тарасом Стецькивим, Володимиром Лановим, Віталієм Кличком, адвокатом Олексієм Резніковим, Павлом Тесленком, директором Центру політичного проектування Вікторією Підгірною, співаком Гаріком Кричевським, авторські права якого Микола колись захищав. Партнер з бізнесу – Олег Бойко. З ним Катеринчук заснував фірму «Моор та Кросондович».

Регалії

Кандидат юридичних наук.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Член робочої групи Кабінету міністрів із розробки урядового варіанту Податкового кодексу.

сім'я

Одружений. Дружина – Анастасія. У шлюбі вже 16 років.

Микола та Анастасія познайомилися на дискотеці у студентському містечку.

Микола Катеринчук із дружиною Анастасією люблять «потусуватись»
на світських заходах. Фото: TabloID

Анастасія за освітою – конструктор одягу та журналіст. Свою зустріч із Миколою Катеринчуком вона згадує так: «Мені було 18. Хотілося принца Ґрея під червоними вітрилами. А тут Микола – земний, надійний, такий мур» (TabloID, 30 травня 2007 р.). Щоправда, після заміжжя, як каже Анастасія, Миколай наповнив її життя романтикою.

Катеринчуки виховують сина Данила (9 років) та доньку Софію-Ніколь (3 роки).

«Сім'я – це мій тил, моя віддушина», - каже Микола Катеринчук («Кореспондент», 10 листопада 2007 р.).

Тимошенко

Микола Дмитрович позитивно відгукується про Юлію Тимошенко. Одного разу, коли Катеринчук йшов із НСНУ у політичних кулуарах ходили чутки про те, що він може приєднатися до БЮТ. Але він вирішив зробити свій політичний проект – Європейську партію України.

Катеринчук характеризує Юлію Володимирівну як «політика, здатного багато на що».

«Вона (Тимошенко. – С.Р.) також як і Ющенко вже увійшла в історію України та світового політикуму. Упевнений, що Ющенко і Тимошенко - це те, що на сьогоднішній день необхідно Україні. Як жінка вона добре виглядає», - каже Микола Дмитрович («Кореспондент», 29 липня 2005 р.).

Хобі

Улюблений вид спорту – бокс. На одній із інтернет-конференцій Микола Катеринчук розповів, як у студентські часи підробляв вибивалкою у дискоклубі. «Я був студентом, і ми з моїм другом працювали на одній із студентських дискотек «вишибалами», тобто підтримували порядок – не давали місцевим бити студентів», – згадує Микола Дмитрович (Forum, 25 жовтня 2007 р.).

Зараз у його кабінеті є «секретна кімната», де стоять спортивні тренажери.

Вболіває за футбольні команди «Динамо» (Київ) та «Карпати» (Львів).

Ходить на полювання.

2007 року Микола Катеринчук заявив про намір виступити виконавчим продюсером художньої кінострічки про події «помаранчевої» революції в Україні, яку він збирається зняти спільно з американцями.

Микола Катеринчук – галантний чоловік

Цинізм

Під час написання політико-психологічного портрета Миколи Катеринчука аналітики компанії «Мартін груп» відзначили досить високий рівень цинізму, який він демонструє у політиці. Ця якість, на їхню думку, може заважати Катеринчуку у майбутньому.

Ющенко

Віктор Ющенко – кум Миколи Катеринчука. Як уточнює Микола Дмитрович, нинішній глава держави хрестив його доньку – Софію-Ніколь ще у 2004 році – перед другим туром президентських виборів. Катеринчук каже, що дуже серйозно готувався до обряду хрещення:
«Православній релігії у тому, що відмовляти стати хрещеним батьком не можна, це правильне правило. І Ющенко дотримується цього правила» («Обозреватель», 27 жовтня 2005 р.).

Микола Дмитрович вважає Віктора Ющенка "досить продуктивним політиком".

«Я закликаю соціалістів приєднатися до ініціативи щодо продовження конституційного процесу».

«Я щасливий, що можу привітати українців із новим президентом – Віктором Ющенком, з новими очікуваннями».

«Я переконаний, що сьогоднішня влада відрізняється від попередньої моральністю».

"Я говорив, що після податкової амністії, коли всі задекларують свої активи, можна говорити про збільшення відповідальності за несплату податків".

«Я думаю, що я політик, ніж чиновник. Тому я написав заяву про відставку з посади першого заступника голови ДПА».

«Я думаю, що влада робить усе, щоб виконати обіцянки перед майданом».

«Я проти того, щоб позиватися до підприємців роками, все можна вирішити по-іншому».

«Я впевнений, що на сьогоднішній день лідером опозиції є БЮТ, і якщо мета опозиції – зупинити той реванш, який відбувається щодо демократичних свобод, а також прихід до влади, я розумію, що всі кроки мають бути спрямовані на це».

«Я не боровся у партії за лідерство. Я виборював принципи. Я боротимуся за те, щоб Ющенко обрав опозиційну стратегію і вона була реальною, дієвою та переможною».

«Я думаю, що правляча коаліція має досить зрозумілу стратегію дій щодо Луценка. Із нього хочуть зробити другого Ходорковського, його посадять».

«Я тиждень тому для себе вирішив не коментувати президента, бо не розумію його, я не розумію більшості його кроків. Вони не піддаються політичній логіці тих процесів, що відбуваються. А те, що я не розумію, не коментую».

«Я думаю, якщо ми його (режим Кучми) демонтуємо разом з вами, то я переконаний, що всі процеси пройдуть дуже реактивно».

«Я переконаний, що програма Віктора Ющенка як кандидата у президенти була ідеальною для революції».

«Я підтримую та реалізую програму та цілі Європейської партії України. Головною метою діяльності всіх її членів є набуття Україною статусу члена ЄС».

«Я намагаюсь бути самим собою. Мені не доводиться вдавати і кривити душею».

«Я обіцяю навести лад у податковій політиці країни. А за бандитів у в'язницях відповідають інші політики, прізвища яких ви знаєте.

«Я звик завжди відповідати за свою позицію та за свої дії. У політику я прийшов зі своїми принципами, які ніколи не зраджу, не продам, не зраджу».

«Я думаю, що всі передвиборчі обіцянки, які були надані нашою командою, будуть виконані».

«Я можу взяти відповідальність за зміну бізнес-середовища в Україні та захист на законодавчому рівні малого та середнього бізнесу».

«Я сподіваюся, що у Партії регіонів відбудуться зміни, і Віктор Янукович уже не представлятиме ту частину населення, яка голосувала за нього виключно через його обіцянки з російської мови».

«Я готовий показати киянам реальну програму розвитку Києва та представити свою команду, яка в змозі її реалізувати».

«Я з великою повагою ставлюся до людей, які вживають слово "демократія", але під керівництвом президента бути демократом, гадаю, дуже легко. А ви спробуйте бути справжнім демократом без будь-якого керівництва і мати позицію завжди».

"Я впевнений у своїй перемозі. І для цього є всі підстави. У Києві 37% відсотків киян, які не підтримують ні Черновецького, ні Кличка, ні Турчинова. Я веду боротьбу за голоси цих киян і сподіваюся на їхню підтримку".

«Я працюватиму виключно на користь киян».

«Я ніколи не мав, не маю, і, сподіваюся, не матиму жодних справ з Олесем Довгим. Вони самостійна політична сила, вони варяться у власному соку».

("Фокус", 20 червня 2008 р.).

Сергій Руденко

Микола Дмитрович Катеринчук – український політик та юрист, лідер "Європейської партії України". Про досьє, кар'єру, сім'ю, доходи та компромат - читайте у нашому матеріалі.

Біографія

Дата народження - 19.11.1967

Вік - 51 рік

Місце народження - селище Лугове, Алтайський край, Росія

Національність - українець (має німецьке коріння)

Знак зодіаку – скорпіон

сім'я

Батьки. Батько політика родом із Вінниці, у молодості був покликаний служити на території Алтайського краю. Після армії навчався у місцевому технікумі, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тамарою Моор. Дівчина - представниця поволзьких німців, яких Сталін депортував до Сибіру 1941 року.

Після того, як у родини Катеринчуків народився син Микола, вони переїхали спочатку до Сухумі, а згодом до України.

Дружина юриста – Анастасія Катеринчук. Пара познайомилася у студентському дискоклубі. Сім'я виховує двох дітей – сина Данила та доньку Софію-Ніколь. Хрещений батько дітей – екс-президент України Віктор Ющенко.

Освіта

Середню освіту Микола Дмитрович здобув у Черкаській середній школі №15. Після вирішив вступати на юридичне відділення до університету імені Тараса Шевченка у Києві. Проте невдало - не зміг скласти вступні іспити. Через рік рік знову спробував, однак і цього разу невдало. Вступити на юриста вдалося лише з третього разу вже після служби в армії.

У 1993 році Катеринчук закінчив ВНЗ, а через вісім років захистив дисертацію та отримав звання кандидата юридичних наук.

Кар'єра та бізнес

Кар'єра Миколи Дмитровича розпочалася ще 1984 року: після невдалої спроби вступити до університету він влаштувався на посаду помічника слюсаря на Черкаський завод "Імпульс". Через рік Катеринчука закликають до армії та направляють служити до Туркменії на кордон з Афганістаном.

1992 року, під час навчання в університеті, Катеринчук влаштувався в українсько-американську компанію "Саміт-Юкреїн". Через рік перейшов на посаду юридичного консультанта до банку "Інко". Саме робота у банку переконала його створити свій бізнес.

1995 року разом зі своїм другом Олегом Бойком Катеринчук відкрив власну адвокатську контору - "Моор і Кросондович". Назва – це прізвища засновників фірми по материнській лінії. Микола Дмитрович обійняв посаду гендиректора. Пропрацювавши в "Моор та Кросондович" до 2002 року, адвокат вирушив у політику.

Політична кар'єра

2002 року розпочинається політична кар'єра Миколи Дмитровича – він перемагає на парламентських виборах по одномандатному округу № 13 у Вінницькій області. У Верховній Раді приєднується до фракції "Наша Україна" та входить до комітету, який займається юридичними питаннями. Зважаючи на все, у ті часи у Катеренчука почалася дружба з Віктором Ющенком, бо через два роки політик став його довіреною особою під час президентських виборів.

Під час Помаранчевої революції юрист виступав у Верховному Суді на розгляді справи про визнання незаконним другого туру виборів.

Зважаючи на все, на подяку за відданість, після своєї перемоги Ющенко призначив Миколу Дмитровича заступником голови Державної податкової адміністрації України. Проте за півроку роботи Катеринчук подав у відставку. Своє звільнення він пов'язав із конфліктом із головою податкової адміністрації Олександром Кірєєвим. Подейкують, що Катеринчук сам хотів очолити податкову, проте президент мав інші плани та пріоритети.

2006 року Катеринчук знову йде на парламентські вибори у складі політичної сили "Наша Україна". Однак через короткий час залишає лави партії, пославшись на відсутність реформ на користь громадян України.

Катеринчук – творець проекту "Європейська платформа для України", яка згодом стала "Європейською партією України". Головна мета цього політичного проекту – сприяння входженню України до Європейського Союзу та НАТО.

У 2008 році Катеринчук взяв участь у виборах мера Києва, проте безуспішно, набрав лише 4,2% голосів. За чотири роки політик йде на парламентські вибори вже у складі партії «Батьківщина». Кандидат зміг набрати 64% голосів виборців, тим самим знову посісти крісло у Верховній Раді України.

2014 року новообраний президент призначає позачергові вибори до Верховної Ради. Катеринчук так і не зміг потрапити до цієї каденції парламенту, хоча я й представляв партію "БПП".

Минулого року Микола Дмитрович заявив, що його партія ЄПУ вступає в союз із політичною силою Анатолія Гриценка "Громадянська платформа" та "Рідна країна" Миколи Томенка.

Суспільна діяльність

Громадською діяльністю Микола Дмитрович займається ще зі студентської лави. Тоді він став ініціатором створення організації "Зелена допомога", учасники якої здійснили триденний похід до Чорнобильської атомної електростанції з вимогою припинити експлуатацію станції.

А під час Євромайдану партія Катеринчука однією з перших вийшла на протести із вимогою відставки влади. Тоді ЄПУ встановила блокпости на всіх дорогах до столиці, а також організувала патрулювання вулиць.

Після окупації Криму Катеринчук моніторив ситуацію, зустрічався з військовими ЗСУ та мешканцями Криму з метою оцінки ситуації. А після початку військових дій на території Донбасу політик організував волонтерську допомогу військовим, зокрема, батальйону «Айдар», в якому служили його товариші по службі в Афганістані.

Саме "Європейська партія України" розробила та впровадила знамениту програму реабілітації українських військових у Литві.

Катеринчук – автор так званої програми "народний адвокат". За часів депутатства Микола Дмитрович зібрав юристів, які безплатно консультували мешканців восьми областей країни. Правознавці допомагали складати різні скарги та звернення, давали юридичні консультації.

Компромат та чутки

У 2008 році спалахнув скандал навколо участі Миколи Дмитровича у виборах мера Києва. Політик не дочекався рішення демократичної опозиції, висунув свою кандидатуру та повів у Київську міськраду свій блок.

Тодішній глава МВС Юрій Луценко виступив зі звинуваченнями на адресу Катеринчука, мовляв, він лише технічний кандидат для відведення голосів. Політик у свою чергу спростував заяву та пішов оскаржив це твердження у суді. І зрештою - виграв. Хоча мером Києва він і не став, але партія Катеринчук зайняла у Київській міськраді 5 місць.

Ходять чутки, що за часів роботи в "Моор і Кросондович" Катеринчук та Бойко допомагали нечесним бізнесменам уникати оподаткування. Проте, за словами самого Катеренчука, це неправда.

Декларація

У відкритому доступі вдалося знайти декларацію лише за 2013 рік, оскільки до парламенту останнього скликання Катеринчук не пройшов. Так, згідно з документом, екс-народний депутат має квартиру площею 81 квадратний метр, земельну ділянку та гараж.

Пересувається Микола Дмитрович на елітному автомобілі Lexus LX 470. За 2013 рік сім'я Катеринчука заробила майже 500 тисяч гривень.